Вторник, 19.03.2024, 11:04
Приветствую Вас Гость | RSS
Меню сайта
Форма входа
Поиск
Календарь
«  Март 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архив записей
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 27
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Благотворительный фонд "Ющенко Крым"

Решение Европейского Суда от 15.07.2010 г. Ющенко и др. против Украина на Украинском языке.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

 

П’ЯТА СЕКЦІЯ

 

 

 

Office of the Government Agent. UKRAINE (Мiнюст) <ukrenfodep@minjust.gov.ua>

СПРАВА «ЮЩЕНКО ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF YUSHCHENKO AND OTHERS v. UKRAINE)

 

(Заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05)

 

 

 

 

 

РІШЕННЯ

 

 

 

Страсбург

 

 

15 липня 2010 року

 

ОСТАТОЧНЕ

 

22/11/2010

 

Текст рішення може підлягати редакційним правкам


У справі «Ющенко та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

       Пер Лоренцен (Peer Lorenzen), голова,
       Ренате Ягер (Renate Jaeger),
       Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),
       Марк Віллігер (Mark Villiger),
       Мір’яна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska),
       Здравка Каладжієва (Zdravka Kalaydjieva),
       Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska), судді,

та Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), секретар секції,

після наради за зачиненими дверима 22 червня 2010 року

виносить таке рішення, ухвалене того самого дня:

ПРОЦЕДУРА

1. Справа порушена за чотирма заявами (№№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05), поданими до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) трьома громадянами України: Володимиром Михайловичем Ющенком (далі — перший заявник), Володимиром Володимировичем Ющенком (далі — другий заявник) і Павлом Володимировичем Ющенком (далі — третій заявник), а також приватним транспортним підприємством «ЮВМ-Автосервіс» (далі — підприємство-заявник). Заява № 73990/01 була подана 28 вересня 2000 року всіма заявниками. Заява № 7364/02 була подана 10 травня 2001  року третім заявником. Заява № 15185/02 була подана 4 квітня 2002 року першим заявником, і заява № 11117/05 була подана 13 березня 2005 року другим заявником.

2. Уряд України (далі — Уряд) був представлений його Уповноваженим паном Ю. Зайцевим з Міністерства юстиції України.

3. 27 березня 2007 року Суд оголосив заяви частково неприйнятними і вирішив направити Уряду скарги першого заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції на те, що поданий до нього цивільний позов було задоволено, незважаючи на існування остаточного рішення за цим позовом, що тривалість проваджень у кримінальних справах за обвинуваченням його у вчиненні шахрайства та наклепу та у справі за поданим ним позовом про відшкодування шкоди, завданої проведенням обшуку в його квартирі у травні 1998 року, була надмірною, крім того він скаржився за статтею 1 Першого протоколу щодо порушення його майнових прав при виконанні рішення суду від 18 лютого 1999, ухваленого проти нього. Також Суд вирішив комунікувати Уряду скарги третього заявника за пп. 1 і 2 статті 6 Конвенції про порушення презумпції невинуватості та надмірну тривалість провадження в порушеній щодо нього кримінальній справі. Також Суд вирішив об’єднати ці заяви (пункт 1 правила 42 Регламенту Суду) і розглядати питання щодо суті та прийнятності заяв одночасно (пункт 3 статті 29).

ЩОДО ФАКТІВ

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявники народились у 1934, 1967 і 1976 роках відповідно та живуть у м. Євпаторії, Україна.

А. Провадження в цивільній справі про повернення фотокопіювального пристрою

5. У серпні 1998 року Л. звернувся до Євпаторійського міського суду з позовом до першого заявника, вимагаючи повернення фотокопіювального пристрою, сорока пачок паперу та дванадцяти туб із порошком для нього. Він стверджував, що у травні 1998 року перший заявник разом із третім заявником прийшов до офісу Л. і попросив З., секретаря Л., позичити йому фотокопіювальний пристрій. У той час Л. тримався під вартою у зв’язку з досудовим розслідуванням у порушеній щодо нього кримінальній справі. З., знаючи про дружні стосунки між Л. і першим заявником, дозволила йому взяти фотокопіювальний пристрій та інші матеріали. Пізніше Л. також вимагав відшкодування моральної шкоди.

6. 6 листопада 1998 року суд задовольнив позов Л. і зобов’язав першого заявника повернути фотокопіювальний пристрій та пов’язані з ним матеріали або сплатити йому 6446,92 грн. як відшкодування матеріальної шкоди. У тексті рішення суд також зазначив, що перший заявник повинен відшкодувати моральну шкоду в сумі 6000 грн., але в резолютивній частині рішення про цю суму зазначено не було. Того самого дня суд також виніс ухвалу, якою наклав арешт на рахунки підприємства-заявника та заборонив будь-які операції з майном і квартирою першого заявника на суму понад 12 446,92 грн.

7. 4 січня 1999 року Верховний Суд Автономної Республіки Крим (далі — Верховний Суд АРК) скасував рішення від 6 листопада 1998 року і направив справу на новий розгляд. Однак, суд залишив без змін ухвалу від 6 листопада 1998 року щодо заходів забезпечення позову.

8. 18 лютого 1999 року Євпаторійський міський суд задовольнив позов Л. і зобов’язав першого заявника повернути Л. фотокопіювальний пристрій або сплатити йому вартість пристрою в сумі 5480 грн. Суд також зобов’язав першого заявника сплатити 274 грн. судових витрат. Решту вимог Л. суд відхилив як необґрунтовані. Суд встановив, зокрема, що не було доказів того, що перший заявник забрав папір і туби з порошком. Перший заявник оскаржив це рішення, але його апеляційну скаргу не було прийнято до розгляду через недотримання процесуальних вимог. Л. рішення не оскаржував.

9. У подальшому перший заявник безуспішно звертався з заявою про перегляд рішення від 18 лютого 1999 року в порядку нового касаційного оскарження, за нововиявленими обставинами та в порядку виключного провадження.

SP