Понедельник, 22.07.2019, 03:09
Приветствую Вас Гость | RSS
Меню сайта
Форма входа
Поиск
Календарь
«  Июль 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архив записей
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 27
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Благотворительный фонд "Ющенко Крым"

Продолже.Решение Европейского Суда от 15.07.2010 г. Ющенко и др. против Украина на Украинском языке.

10. У серпні 1999 року Л. звернувся до Євпаторійського міського суду ще з одним позовом до першого заявника, вимагаючи присудження додаткових коштів, оскільки сума, присуджена Л. судовим рішенням від 18 лютого 1999 року, не відповідала поточній ціні фотокопіювального пристрою, яка за твердженням Л. становила 8177,40 грн. 17 січня 2000 року суд відмовив у задоволенні позову Л. Він зазначив, що в рішенні від 18 лютого 1999 року суд уже встановив, що вартість фотокопіювального пристрою становить 5480 грн. 20 березня 2000 року Верховний Суд АРК залишив рішення від 17 січня 2000 року без змін.

В. Виконавче провадження та пов’язані з ним питання

11. Оскільки перший заявник не виконав судового рішення від 18 лютого 1999 року, у невизначену дату Державна виконавча служба відкрила виконавче провадження.

12. 15 травня 1999 року на запит Голови Євпаторійського міського суду Державна автомобільна інспекція повідомила його про те, що першому заявникові належать бензовози: МАЗ 5334 (реєстраційний номер 7561 KРТ) і МАЗ 5334 (реєстраційний номер 1403 KPT).

13. 5 серпня 1999 року Євпаторійський міський суд виніс ухвалу про накладення арешту на один із цих бензовозів (реєстраційний номер 7561 KPT). Суд також доручив торгівельному підприємству «К.» продати його. Перший заявник стверджував, що його апеляцію на ухвалу від 5 серпня 1999 року було повернуто листом суду від 27 серпня 1999 року. У листі без зазначення будь-яких дат повідомлялося, що «суд повертає Вашу апеляцію, оскільки немає ухвали, яку Ви оскаржуєте».

14. 10 серпня 1999 року Державна виконавча служба, як стверджується, передала бензовоз панові Л., який продав його акціонерному товариству «Б.» за 19 250 грн. 9 161 грн. було перераховано на рахунок Державної виконавчої служби, а решту суми отримав Лутьев.

15. 6 вересня 1999 року Євпаторійський міський суд зняв арешт з майна і квартири першого заявника та з рахунків підприємства-заявника. Перший заявник стверджує, що арешт з його квартири було знято лише в червні 2001 року.

16. Дружина першого заявника Ю., співвласник бензовоза, який було продано, звернулася до суду з позовом про виключення його з акта опису арештованого майна. 13 вересня 1999 року Євпаторійський міський суд визнав, що Ю. є власником половини бензовоза, і зобов’язав Державну виконавчу службу сплатити їй половину суми, отриманої від продажу бензовоза. Додатковим рішенням від 10 січня 2000 року суд встановив, що ця сума еквівалентна 4 351,84 грн. 10 квітня 2000 року Верховний Суд АРК скасував ці рішення і повернув справу на новий розгляд. 13 листопада 2000 року Євпаторійський міський суд виніс ухвалу про виключення бензовоза (реєстраційний номер 7561 KРТ) з акта опису арештованого майна.

17. Перший заявник ініціював кілька проваджень в Євпаторійському міському суді проти Державної виконавчої служби, стверджуючи, що виконання рішення від 18 лютого 1999 року було неналежним. Рішеннями від 17 березня і 22 травня 2000 року суд визнав, що у ході виконання цього рішення державна виконавча служба не дотрималася порядку, встановленого законом. 30 серпня 2000 року Верховний Суд АРК залишив рішення від 22 травня 2000 року без змін. 6 червня 2000 року суд встановив, що перший заявник не був присутнім, коли здійснювалась оцінка вартості бензовозів, і не мав можливості подати скаргу. 30 серпня 2000 року Верховний Суд АРК залишив це рішення без змін.

18. 7 вересня 2000 року прокурор порушив кримінальну справу щодо Лутьева у зв’язку з незаконним продажем бензовоза. Додаткова інформація про цю справу відсутня.

19. У невстановлену дату перший заявник звернувся до Центрального районного суду м. Сімферополя з позовом до Євпаторійського відділу державної виконавчої служби та торговельних компаній «В.» і «К.», вимагаючи визнання недійсним договору купівлі-продажу бензовоза (реєстраційний номер 7561 KPT). 1 листопада 2001 року Центральний районний суд м. Сімферополя визнав зазначений договір купівлі-продажу недійсним. 27 березня 2002 року апеляційний суд АРК (колишній Верховний Суд АРК) скасував це рішення і визнав договір купівлі-продажу дійсним. 10 грудня 2007 року апеляційний суд Запорізької області скасував рішення від 27 березня 2002 року і повернув справу на новий розгляд до апеляційного суду. 5 березня 2008 року апеляційний суд АРК залишив рішення від 1 листопада 2001 року без змін.

20. У невстановлену дату перший заявник звернувся до Київського районного суду м. Сімферополя з позовом до Державної автомобільної інспекції, оскаржуючи скасування державної реєстрації бензовоза (реєстраційний номер 7561 KРТ). 11 грудня 2000 року суд встановив, що працівники інспекції діяли відповідно до рішення суду від 5 серпня 1999 року. 14 березня 2001 року Верховний Суд АРК залишив це рішення без змін. 10 жовтня 2001 року Верховний Суд України повернув першому заявнику його касаційну скаргу, подану згідно з новим порядком касаційного оскарження, оскільки не було сплачено судові витрати. У 2004–2006 роках суди відмовляли у задоволенні заяв першого заявника про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

21. 31 травня 2001 року, розглянувши скаргу першого заявника, Центральний районний суд м. Сімферополя визнав, що підприємство «К.» не мало права продавати бензовоз.

22. 18 березня 2003 року прокуратура, хоча і стверджувала про наявність достатніх доказів вчинення злочину, відмовила в порушенні кримінальної справи за фактом недбалості працівників Державної виконавчої служби «внаслідок акту амністії».

23. У невстановлену дату перший заявник звернувся до Сакського міського суду з позовом про відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання рішення від 18 лютого 1999 року. 4 лютого 2003 року суд відмовив у задоволенні позову першого заявника як необґрунтованого.

24. У березні 2003 року перший заявник звернувся до Центрального районного суду м. Сімферополя з позовом до підприємства «К.», Міністерства торгівлі Автономної Республіки Крим та Державного казначейства України, вимагаючи відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок продажу бензовоза. 13 серпня 2003 року суд відмовив у задоволенні позову першого заявника з огляду на відсутність доказів того, що стверджувана шкода була завдана діями підприємства «К.». 23 липня 2008 року апеляційний суд АРК залишив це рішення без змін.

25. У невстановлену дату перший заявник звернувся до Євпаторійського міського суду з позовом до Державного казначейства України, Державної виконавчої служби та Євпаторійського міського управління юстиції, вимагаючи відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої йому неналежним виконанням рішення від 18 лютого 1999 року. 23 березня 2004 року суд присудив першому заявнику 150 000 грн. відшкодування матеріальної і моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України. 20 вересня 2004 року апеляційний суд АРК скасував це рішення і направив справу на новий розгляд. Перший заявник оскаржив це рішення в касаційному порядку. Коли касаційне провадження ще тривало, 14 грудня 2004 року Євпаторійський міський суд виніс рішення про відмову в задоволенні позову першого заявника. Інформація про те, чи оскаржив перший заявник це судове рішення, відсутня. 15 жовтня 2007 року апеляційний суд Запорізької області, діючи як суд касаційної інстанції, залишив рішення від 20 вересня 2004 року без змін.

26. У 2009 році було порушено кримінальну справу за обвинуваченням державного виконавця Н. у зловживанні владою. Перший заявник подав цивільний позов про відшкодування шкоди в межах цієї кримінальної справи, провадження в якій триває.

SP