Вторник, 23.07.2019, 00:51
Приветствую Вас Гость | RSS
Меню сайта
Форма входа
Поиск
Календарь
«  Июль 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архив записей
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 27
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Благотворительный фонд "Ющенко Крым"

Продолже.Решение Европейского Суда от 15.07.2010 г. Ющенко и др. против Украина на Украинском языке.

D. Справа про наклеп

39. 21 квітня 1999 року Євпаторійський міський суд порушив щодо першого заявника кримінальну справу в зв’язку з тим, що він, даючи показання як свідок у цивільній справі за позовом К. до лікарні, нібито заявив у судовому засіданні, що «все це було організовано злочинною групою Л. і К.». 12 листопада 1999 року кримінальну справу щодо першого заявника було закрито. 6 січня 2000 року Євпаторійський міський суд залишив це рішення без змін.

40. 16 червня 2000 року Президія Верховного Суду АРК за протестом Голови цього суду скасувала це рішення в порядку нагляду та повернула справу на новий розгляд.

41. 19 жовтня 2000 року Євпаторійський міський суд скасував рішення від 12 листопада 1999 року та повернув справу на додаткове розслідування. 10 грудня 2000 року міський відділ внутрішніх справ м. Євпаторії закрив кримінальну справу за обвинуваченням першого заявника у наклепі в зв’язку з відсутністю доказів вчинення злочину.

42. 1 вересня 2001 року набрав чинності новий Кримінальний кодекс України, і такий злочин як наклеп було декриміналізовано.

43. 26 листопада 2001 року за результатами розгляду скарги Л. Євпаторійський міський суд скасував постанову від 10 грудня 2000 року з огляду на невиконання слідчими вказівок суду, наданих їм в рішенні від 19 жовтня 2000 року. У подальшому справа мала бути передана до суду для закриття відповідно до перехідних положень нового Кримінального кодексу.

44. 17 грудня 2001 року міський відділ внутрішніх справ м. Євпаторії закрив кримінальну справу, оскільки новий Кримінальний кодекс не передбачав кримінальної відповідальності за вчинення наклепу. 10 жовтня 2002 року за результатами розгляду скарги Л. суд скасував цю постанову і повернув справу прокуророві. При цьому суд послався на своє рішення від 26 листопада 2001 року.

45. 12 серпня 2003 року апеляційний суд АРК закрив кримінальну справу щодо першого заявника. Суд зазначив, що такий злочин як наклеп було декриміналізовано і що відповідний закон було застосовано ретроспективно.

46. Як стверджується, 3 жовтня 2003 року Верховний Суд України відновив провадження у справі за касаційною скаргою першого заявника. У своєму листі від 24 квітня 2006 року перший заявник стверджував, що Верховний Суд України повернув його касаційну скаргу, оскільки суд першої інстанції не надав Верховному Суду копію оскаржуваного рішення. Жодної додаткової інформації про це провадження немає.

Е. Обшук у квартирах першого і другого заявників під час провадження у кримінальній справі щодо Лутьева.

47. У травні 1998 року в ході провадження у кримінальній справі щодо Лутьева. було проведено обшук у квартирах першого і другого заявників.

48. У січні 2001 року (як стверджується 12 січня 2001 року) перший і другий заявники звернулися до Євпаторійського міського суду з двома окремими позовами до Державного казначейства України, вимагаючи відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним обшуком.

49. 17 червня 2002 року суд відмовив другому заявникові в розгляді позову, оскільки згідно із Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду » другий заявник повинен був спочатку звернутися з заявою про відшкодування моральної шкоди до державного органу, який, як він стверджував, завдав йому таку шкоду.

50. З матеріалів, поданих сторонами, вбачається, що справи першого і другого заявників переплутали, а позов першого заявника загубили. Однак, 9 жовтня 2003 року суд розглянув позов першого заявника і присудив йому 20 000 грн. Невідомо, чи суд розглядав первісний позов, чи перший заявник подав новий.

51. 24 грудня 2003 року апеляційний суд АРК зменшив суму відшкодування до 2000 грн. 23 січня 2004 року перший заявник оскаржив це рішення в касаційному порядку. 15 березня 2006 року Верховний Суд України скасував рішення від 24 грудня 2003 року і повернув справу на новий розгляд до суду другої інстанції. 3 липня 2006 року апеляційний суд АРК присудив першому заявникові 3000 грн. відшкодування моральної шкоди. 15 вересня 2006 року Верховний Суд України залишив касаційну скаргу заявника без задоволення.

ІІ. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Принцип res judicata за цивільним процесуальним законодавством України

52. Згідно зі статтею 136 Цивільного процесуального кодексу 1963 року, чинного на час подій у справі, суддя відмовляє в прийнятті заяви, якщо є таке, що набрало законної сили, постановлене по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, рішення суду.

ЩОДО ПРАВА

І. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

53. Суд зазначає, що після комунікації справи Уряду-відповідачу заявники подали велику кількість нових скарг, які стосуються численних цивільних проваджень, ініційованих за їхніми позовами або позовами до них. На думку Суду, нові скарги не є уточненням первісної скарги заявників, поданої до Суду. Заявникам було рекомендовано подати нову заяву, але вони не зробили цього. Отже, Суд не вважає за доцільне зараз розглядати нові скарги заявників (див. рішення у справі «Пиряник проти України» (Piryanik v. Ukraine), № 75788/01, п. 20, від 19 квітня 2005 року).

54. Суд також зазначає, що заявники повторювали деякі свої початкові скарги. Ухвалою від 27 березня 2007 року про часткову прийнятність заяви Суд відклав розгляд скарг першого заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції, які стосуються задоволення поданого до нього цивільного позову, попри існування остаточного рішення за цим позовом; тривалості проваджень у кримінальних справах за обвинуваченням його в шахрайстві й наклепі та в його цивільній справі про відшкодування шкоди, завданої обшуком його квартири у травні 1998 року. Суд також відклав розгляд його скарги за статтею 1 Першого протоколу щодо порушення його майнових прав під час виконання ухваленого щодо нього рішення від 18 лютого 1999 року та розгляд скарг третього заявника, поданих за пунктами 1 і 2 статті 6 Конвенції щодо порушення презумпції невинуватості та тривалості провадження в порушеній щодо нього кримінальній справі. Решта скарг була оголошена неприйнятною. У тій мірі, в якій заявники зараз повторюють скарги, що вже були визнані неприйнятними, вони «за своєю суттю є ідентичними до тих», що вже були визнані неприйнятними, і вони зараз мають бути відхилені відповідно до пунктів 2 (b) та 4 статті 35 Конвенції.

55. У межах цієї справи розглядаються лише ті скарги, розгляд яких було відкладено 27 березня 2007 року.

ІІ. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ СТОСОВНО ПЕРШОГО ЗАЯВНИКА

56. Перший заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції, що суд задовольнив цивільний позов у кримінальній справі за обвинуваченням його в шахрайстві, тоді як за таким позовом уже існувало остаточне рішення. Заявник також скаржився щодо тривалості проваджень у кримінальних справах за обвинуваченням його в шахрайстві та наклепі та щодо тривалості провадження у його цивільній справі про відшкодування шкоди, заподіяної обшуком його квартири у травні 1998 року. Він посилався на зазначену статтю Конвенції, відповідні положення якої передбачають таке:

 

Пункт 1 статті 6

«1. Кожен має право на справедливий і  публічний  розгляд  його  справи впродовж  розумного  строку  незалежним  і  безстороннім  судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його  прав  та  обов'язків  цивільного характеру  або  встановить  обґрунтованість  будь-якого  висунутого  проти нього  кримінального  обвинувачення. …»

SP