Вторник, 19.03.2024, 08:04
Приветствую Вас Гость | RSS
Меню сайта
Форма входа
Поиск
Календарь
«  Март 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архив записей
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 27
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Благотворительный фонд "Ющенко Крым"

Продолже.Решение Европейского Суда от 15.07.2010 г. Ющенко и др. против Украина на Украинском языке.

С. Кримінальне провадження щодо першого і третього заявників за обвинуваченням у вчиненні шахрайства

27. У квітні 1999 року Л. звернувся до Євпаторійського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Автономній Республіці Крим (далі – міський відділ внутрішніх справ м. Євпаторії) із заявою про порушення кримінальної справи щодо першого заявника у зв’язку з вчиненням ним шахрайства та шантажу. Він стверджував, що перший заявник разом із третім заявником забрав фотокопіювальний пристрій з офісу Л. і не повернув його. У квітні-червні 1999 року неодноразово виносились постанови про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі того, що це питання вже було розглянуто судом у ході цивільного провадження (див. пункти 5–9). Пізніше ці постанови скасовувались прокурором, а скарга поверталась на додаткову перевірку.

28. Зрештою 3 березня 2000 року міліцією було порушено кримінальну справу за обвинуваченням першого заявника у вчиненні шахрайства. У подальшому Л. подав цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 10 310 грн. і моральної шкоди в сумі 50 000 грн.

29. У травні 2000 року слідчий міського відділу внутрішніх справ     м. Євпаторії викликав третього заявника, який раніше вже допитувався як свідок, оскільки було достатньо доказів для пред’явлення йому обвинувачення у вчиненні шахрайства, третій заявник не з’явився. 24 травня 2000 року працівники міліції прийшли до квартири третього заявника, але, як стверджувалось, у квартирі його не було, а сусід повідомив, що третій заявник буде відсутній протягом двох тижнів.

30. 6 червня 2000 року першого і третього заявників було залучено до провадження в якості обвинувачених у вчиненні шахрайства. Того самого дня справу стосовно третього заявника було виділено в окреме провадження і зупинено, оскільки, як стверджувалося, його місцеперебування було невідоме. Третього заявника було оголошено в розшук.

31. У вересні 2000 року слідчий дав доручення працівникам міського відділу внутрішніх справ м. Євпаторії вжити заходів для розшуку третього заявника. Інформація щодо того, чи проводилися такі оперативно-розшукові заходи з 2000 до 2004 року, відсутня.

32. 7 жовтня 2000 року слідчий виніс постанову про закриття кримінальної справи щодо першого заявника в зв’язку з відсутністю доказів вчинення злочину. 27 жовтня 2000 року прокурор скасував цю постанову і відновив провадження в кримінальній справі. 26 жовтня 2001 року Євпаторійський міський суд відмовив у задоволенні скарги першого заявника на постанову від 27 жовтня 2000 року.

33. 5 квітня 2002 року кримінальну справу було направлено до суду. 29 жовтня 2002 року суд повернув справу на додаткове розслідування. 11 лютого 2003 року апеляційний суд АРК скасував цю ухвалу і повернув справу на новий розгляд.

34. Протягом розгляду справи судом першої інстанції з 5 квітня 2002 року до 12 січня 2004 року було призначено тридцять два судові засідання. Шість із них було відкладено в зв’язку з неявкою Лутьева, свідків або прокурора. У інші чотири судові засідання не з’явились ані прокурор, ані захисник, в три – не з’явився перший заявник. Перший заявник подав двадцять п’ять клопотань про відвід головуючого судді та деяких суддів судів вищих інстанцій. Усі його клопотання було відхилено як необґрунтовані. Одного разу розгляд справи було відкладено за клопотанням першого заявника та одного разу він відмовився брати участь у судовому засіданні. 1 серпня 2002 року між сторонами виникла бійка, і слухання справи було відкладено. Перший заявник двічі попереджався про відповідальність за неповагу до суду, і з 5 грудня 2003 року та до початку судових дебатів йому заборонили брати участь у судових засіданнях. Однак, як видається, перший заявник брав участь у наступному судовому засіданні, яке було останнім.

35. 12 січня 2004 року суд визнав заявника винним у вчиненні шахрайства за попередньою змовою з іншою особою (особами) та призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки умовно. Суддя К., який розглядав справу, визнав, що перший заявник разом з «іншою особою», зловживаючи довірою секретаря пана Л., забрав фотокопіювальний пристрій вартістю 8350 грн. і пов’язані з ним речі (папір і туби) вартістю 1 960 грн., тобто загальна вартість цього майна становила 10 310 грн. Встановивши це, суд зазначив у своєму рішенні таке:

 

«6 травня 1998 року в другій половині дня [перший заявник] за попередньою домовленістю з іншою особою […]заволодів фотокопіювальним пристроєм, який належав Л.»

 

...

«Суд критично оцінює показання підсудного В. М. Ющенка та свідка П. В. Ющенка [третього заявника], які заперечують факт вчинення шахрайства..., оскільки їхні показання спростовуються наступними доказами...».

36. Суд далі послався на показання Л. та свідків у справі З., Б. і К., які стверджували, що першому заявникові допомагав його син. Вони також впізнали третього заявника під час проведення пред’явлення для впізнання. Далі суд зазначив:

«Суд критично оцінює показання [третього заявника], який стверджує, що 6 травня 1998 року він не був в офісі Л. і не викрадав майно останнього, оскільки це спростовується показаннями свідків З., К. і Б., які вказали на нього як на особу, яка разом з [першим заявником] була в офісі і завантажувала майно, що належало потерпілому, в автомобіль марки "Москвич”».

37. Стосовно цивільного позову Л. суд зазначив, що рішенням від 18 лютого 1999 року першого заявника було зобов’язано відшкодувати панові Л. вартість фотокопіювального пристрою в сумі 5 480 грн. Однак, суд зобов’язав першого заявника сплатити Л. ще 4830 грн. відшкодування матеріальної шкоди, а також 5000 грн. відшкодування моральної шкоди. 16 березня 2004 року та 1 липня 2004 року апеляційний суд АРК та Верховний Суд України відповідно залишили цей вирок без змін.

38. 1 червня 2004 року провадження в кримінальній справі стосовно третього заявника було відновлено та 10 червня 2004 року третього заявника знову було притягнуто як обвинуваченого в шахрайстві. 21 грудня 2005 року суддя К., який розглядав кримінальну справу першого заявника, визнав третього заявника винним у вчиненні шахрайства та призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік і 6 місяців, звільнивши його від відбування покарання у зв’язку з закінченням строків давності. 21 березня 2006 року апеляційний суд АРК залишив цей вирок без змін. 12 серпня 2006 року Верховний Суд України відмовив третьому заявникові в задоволенні його касаційної скарги.

SP