Пятница, 20.09.2019, 22:16
Приветствую Вас Гость | RSS
Меню сайта
Форма входа
Поиск
Календарь
«  Сентябрь 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Архив записей
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 27
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Благотворительный фонд "Ющенко Крым"

Продолже.Решение Европейского Суда от 15.07.2010 г. Ющенко и др. против Украина на Украинском языке.

IV. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ ДО КОНВЕНЦІЇ

93. Посилаючись на статтю 1 Першого протоколу перший заявник скаржився, що під час виконання рішення від 18 лютого 1999 року його майнові права було порушено. Зокрема, він скаржився, що вартість бензовоза, на який в ході виконання рішення від 18 лютого 1999 року було накладено арешт, була значно вища, ніж сума відшкодування, яку суд присудив на користь Л. Стаття, на яку посилався заявник, передбачає таке:

Стаття 1 Першого протоколу

«Кожна  фізична  або  юридична  особа має  право  мирно  володіти  своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства  і на умовах, передбачених законом  або  загальними  принципами міжнародного права».

Щодо прийнятності

94. Уряд зазначив, що перший заявник міг добровільно повернути фотокопіювальний пристрій або сплатити суму відшкодування, але не зробив цього. Тому Л. був змушений ініціювати виконавче провадження в цій справі. Уряд також посилався на те, що національні суди визнали порушення, допущені у виконавчому провадженні, і зняли арешт з майна першого заявника та його компанії. Крім того, перший заявник не оскаржував у касаційному порядку рішення від 20 вересня 2004 року та рішення від 14 грудня 2004 року. Відповідно, його скарга має бути відхилена з огляду на невичерпання ефективних національних засобів юридичного захисту.

95. Перший заявник не погодився та стверджував, що оскаржував рішення від 20 вересня 2004 року в касаційному порядку.

96. Суд зазначає, що скарга заявника стосується порушень, які мали місце під час виконавчого провадження. Стосовно скарги на організацію та проведення виконавчого провадження, законодавство України передбачає можливість оскаржити в судовому порядку законність дій чи бездіяльності Державної виконавчої служби при здійсненні виконавчого провадження, а також вимагати відшкодування цією службою заподіяної шкоди (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Дзізін проти України» (Dzizin v. Ukraine), № 1086/02, від 24 червня 2003 року, та «Кукта проти України» (Kukta v. Ukraine),            № 19443/03, від 22 листопада 2005 року).

97. У справі, що розглядається, перший заявник та інші особи, права яких, як стверджувалося, було порушено під час виконання рішення від 18 лютого 1999 року, подавали численні позови до Державної виконавчої служби та інших відповідачів, оскаржуючи різні дії та вимагаючи відшкодування шкоди. Хоча суди визнали, що в деяких випадках дії державної виконавчої служби під час виконання рішення від 18 лютого 1999 року були незаконними, подані першим заявником позови про відшкодування шкоди були безуспішними.

98. Водночас Суд зазначає, що заявник справді оскаржив судове рішення від 20 вересня 2004 року, але доказів того, що він оскаржував судове рішення від 14 грудня 2004 року, немає (див. пункт 25). Тому не можна вважати, що він вичерпав національні засоби юридичного захисту, доступні йому відповідно до законодавства України.

99. Отже, ця скарга відхиляється відповідно до пунктів 1, 3 і 4 статті 35 Конвенції.

V. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

100. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо  Суд  визнає  факт  порушення Конвенції або Протоколів до неї і якщо внутрішнє  право  відповідної  Високої Договірної  Сторони  передбачає  лише часткове  відшкодування,  Суд,  у  разі необхідності,  надає  потерпілій  стороні справедливу сатисфакцію».

101. Заявники не висунули вимог щодо справедливої сатисфакції упродовж встановленого для цього строку. У зв’язку з цим Суд вважає, що присудження будь-якого відшкодування не вимагається.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО:

1. Оголошує скаргу за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції неприйнятною, а решту скарг у заявах — прийнятними.

 

2. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку із задоволенням цивільного позову в рамках кримінального провадження щодо першого заявника;

 

3.   Постановляє, що у цій справі не було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з тривалістю кримінального провадження у справі про шахрайство щодо першого заявника;

 

4.   Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з рештою скарг про тривалість провадження.

 

5. Постановляє, що в цій справі не було порушення пункту 2 статті 6 Конвенції.

Учинено англійською мовою і повідомлено письмово 15 липня 2010 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.

Клаудія Вестердік,                                                         Пер Лоренцен,
          Секретар                                                                        Голова